Поради батькам

Зневажливе ставлення дитини до батьків

      Іноді батьки скаржаться, що діти ставляться до них зневажливо: «Моя дитина часто огризається нахабним чином, кричить на мене, а іноді навіть ображає. Чим більше я її караю, тим гірше вона поводиться».

     У першу чергу батькам необхідно зрозуміти, що діти вчаться на прикладах, з якими вони зіштовхуються в повсякденному житті та, перш за все, у своїй родині. Занадто багато батьків очікують, що їхні діти будуть шанобливими, у той час як самі нешанобливо ставляться до них. Покарання не допомагає, тому що в ньому є частка неповаги.

Поради батькам

·               Спокійним поважним тоном скажіть дитині: «Вибач мене за те, що я розмовляла й поводилася з тобою неприпустимим чином. Я не хочу засмучувати тебе, завдавати тобі болю, а також не хочу, щоб і ти діяв таким чином. Давай усе почнемо спочатку».

·               Скажіть: «Очевидно, ти зараз дуже засмучений. Мене саму дуже засмучує, коли ти розмовляєш подібним чином. Давай, щоб заспокоїтись, переведемо дихання і зробимо паузу на деякий час. Ми можемо поговорити пізніше, коли відчуємо себе краще».

·               Ще одна можливість полягає у використанні такої фрази: «Коли ти розмовляєш подібним зневажливим тоном, я не можу продовжувати розмову. Я піду у свою кімнату. Я люблю тебе й хочу вислухати тебе тоді, коли ти будеш готовий розмовляти з повагою до мене. Я поважаю себе досить, щоб ухилитись від подібного звернення».

·               Спокійно вийдіть із кімнати, не сказавши більше ні слова. Якщо дитина піде за вами, рушайте на прогулянку або в душ. Після того як дитина заспокоїться, поставте їй запитання: «Ти готова порозмовляти?».

·               Якщо ви не дуже засмучені, спробуйте обійняти свою дитину. Іноді в такій ситуації діти не готові прийняти обійми. В інших випадках обійми змінюють атмосферу в бік любові й поваги.

Як запобігти подібним проблемам у майбутньому?

·               Будьте готові з боку поглянути на свої спроби навчити дитину шанобливо ставитись до вас, що часто супроводжуються вашою неповагою до неї. Так, багато батьків були вражені, коли випадково почули, яким тоном діти розмовляли зі своїми ляльками та іграшками, тому що ті дуже точно імітували, як з ними розмовляли їхні батьки.

·                Якщо неповажне ставлення до батьків є постійною проблемою, винесіть його на порядок денний сімейного зібрання. Іноді обговорення достатньо, щоб спонукати дітей співпрацювати для вирішення даної проблеми.

·                Розкажіть дітям про три кроки вирішення проблем у стосунках, а також самі використовуйте їх у тому випадку, коли припускаєтесь помилки й нешанобливо ставитесь до своїх дітей. Першим кроком є визнання самої помилки або проблеми. Другим кроком є примирення. Ці два кроки допоможуть перейти до третього – спільної роботи над вирішенням проблеми. Спроба працювати над вирішенням до моменту визнання помилки та примирення буде абсолютно непродуктивною.

     Чого зможуть навчитись діти?

Діти зможуть дізнатися, що недобре зневажливо ставитись до інших, а також вважати зневагу припустимою у ставленні до самих себе.

     Заключні поради батькам

У першу чергу батьки повинні подавати дітям гідний приклад і діяти превентивно. Звісно, може здатись дуже бажаним покарати дитину в помсту за те, що вона зачепила ваші почуття, але пам'ятайте, що ця модель містить у собі зневажливе ставлення.

Якщо вам не вдається попередити зневажливу поведінку вашої дитини й ви болісно реагуєте на неї, використовуйте три наведених кроки для вирішення подібних проблем і попросіть вибачення, перебуваючи у спокійному стані. Швидше за все, ваша дитина скопіює вашу поведінку.

      Історія успіху

Одна з мам, яка дотримувалась наведених вище порад, розповідає: «Нещодавно я мало не задихнулась від щастя, яке мене переповнювало, тому що моя п'ятнадцятирічна донька прийшла до мене й сказала:«Мамо, ти плануєш сьогодні прати наші речі у пральній машині? Я б віддала тобі свої джинси. Чи мені покласти їх і ввімкнути машину самій?». Це був неймовірно шанобливий підхід у порівнянні зі звичним: «Мам, попери джинси до мого приходу зі школи!!!». Слава Богу, сімейні зібрання та спокійний поважний діалог подіяли набагато ефективніше, ніж крики, обурення та гнів».

Як ставитися до оцінок дитини

Шкільні оцінки, чи дійсно вони показують повну картину успішності дитини? Як ставитися до шкільних відмітками?

  

Інструкція

1

Слід знати, що будь-які оцінки, які отримує ваша дитина відмінні або задовільні, важливі для його виховання. Дитина розуміє, що буває успіх і невдачі. У майбутньому підростаючій дитині буде легше адаптуватися до життя з її падіннями і підйомами. А відмінники, які звикли досягати успіху у всьому, важко переносять свої перші невдачі.

2

Не сваріть дитину, за погані оцінки, в тому випадку якщо бачите його старання, але результат виходить поганий, це означає, що дитині важко дається цей предмет. Страх перед батьками за погані оцінки спонукають дитину всіляко викручуватися, недоговорювати, ховати щоденник і відверто брехати. Дитина повинна знати, що ви адекватно ставитеся до оцінок і не станете сварити його за нездатність отримати кращу оцінку.

3

Отримана двійка не є кінцем світу, а всього лише відмітка за частину вивченого матеріалу, яку дитина не розуміє. З`ясуйте, що конкретно не дається дитині, можна позайматися вдома, або зверніться за допомогою до вчителя, будь-який вчитель з радістю відгукнеться на заклик про допомогу і допоможе засвоїти складний матеріал.

4

Якщо дитина наполегливо працювати, але ніяк не виходить домогтися високого результату, похваліть його за старанність, поясніть що важлива не оцінка в журналі, а навички та набуті знання в процесі навчання.

5

Не змушуйте дитину канючити собі позначки, для свого задоволення. Дитина не повинна принижуватися заради гарної оцінки.

6

При дитині, не висловлюйте своїх сумнівів з приводу об`єктивності виставленої оцінки. Сходіть в школу, поспілкуйтеся з учителем. Не варто звинувачувати вчителів та інших учнів в проблемах власної дитини.

7

Дитина не повинна відчувати надмірного навантаження, тільки заради того, щоб отримувати одні лише відмінні оцінки. Змушувати постійно отримувати 12 неправильно. Дитина витрачає на навчання весь свій вільний час, не залишається часу на відпочинок та інші цікаві заняття, які також всебічно розвивають ваше чадо. Навчання під таким тиском призведе до перевтоми, бажання вчитися пропаде повністю.

8

Пам`ятайте, дитина ходить в школу не тільки заради оцінок, а заради нових знань, спілкування. Школа допомагає дитині пізнавати світ і готує до вступу у доросле життя.

______________________________________________________________________________________________________________

Як батькам будувати стосунки з учителями?

Результати досліджень показують, що одним з найважливіших факторів, що впливають науспішність дитини в школі, є залученість батьків у її освіту, зокрема формування здорових стосунків між батьками та вчителями. Як бути впевненим у тому, що дитина отримує якісну освіту, на яку вона заслуговує? Беріть участь у її шкільному житті та представляйте її інтереси!

Батьки знають свою дитину краще за всіх. Вони знають про її сильні та слабкі сторони, про її можливості й потенціал. Батьки – це перші вчителі своїх дітей і найкраща група підтримки.

Подбайте про свою дитину

Готуйте дитину до школи щодня. Переконайтеся, що дитина добре виспалась і поснідала перед тим, як вирушити до школи. Дитина не повинна спізнюватись.

Володійте інформацією про всі її події. Щодня питайте в дитини про кращі й гірші моменти, що сталися за час її перебування у школі.
Допоможіть дитині навчитися захищати себе. Підкажіть їй, як сказати вчителю, що вона не зрозуміла завдання, не встигла його записати або не розуміє, за що отримала таку оцінку.

Спілкуйтеся із представниками школи

Долучайтесь до шкільної діяльності. Запишіться в батьківський комітет або в яку-небудь іншу групу батьків, приходьте на день відкритих дверей і будь-які інші заходи, що влаштовуються школою.

Правильно ведіть документацію. Через вашу дитину вам будуть передавати важливі документи, наприклад, дозволи на екскурсії, на щеплення, тощо. Замість того щоб викинути всі ці листи, краще прочитайте їх та охайно складіть в окрему папку.

Познайомтеся з учителями, працівниками та адміністрацією школи вашої дитини. Складіть список людей, з якими вона буде щодня контактувати. Не соромтесь, познайомтеся з усіма на початку навчального року й не бійтеся ставити їм різні запитання.

Спілкуйтеся з учителем вашої дитини

Знайомство з учителем (або класним керівником) вашої дитини не тільки піде вам на користь, а й покращить шанси на її успішність.

Вибудовування стосунків між батьками та вчителями може бути складним і непростим процесом. Ось кілька порад, які допоможуть вам справитися з цим:

Налагодьте зв'язок з учителем вашої дитини в перший навчальний тиждень. Це дасть вам шанс познайомитись не в конфліктній ситуації.

Усе спілкування між батьками та вчителями повинно зосереджуватись на тому, що буде краще для вашої дитини. Від цього залежить її успішність у школі.

Батьки знають свою дитину краще, ніж учитель. Якщо ви розповісте про її характер, сильні сторони, інтереси, потреби та проблеми, тоді вчителю буде простіше знайти підхід до вашої дитини.

Взаємна відкритість є важливим аспектом спілкування між батьками та вчителями. 

Батьки повинні бути готовими розповідати про ті проблеми в родині, які можуть вплинути на спілкування дитини з її однокласниками та на сам процес навчання.

Визначтеся зі способами спілкування. Чи то за допомогою телефону, електронних листів, чи при особистих зустрічах, завжди виходьте на контакт з учителем для вирішення проблем.

Також ви можете відправити лист з подякою вчителю дитини. Як правило, батьки виходять на зв'язок з учителем лише тоді, коли є скарги або якась конфліктна ситуація. 

Дякуйте вчителям, надихайте їх, проявляючи свою підтримку.

Створіть міцні стосунки з учителем, просто допомагаючи із проблемами класу, – це чудовий спосіб підтримати педагога.

Ось кілька підказок для ефективного спілкування під час бесіди з учителем:

•  Визначте мету й тему вашої зустрічі з учителем, обговоріть з ним усі питання. Попередньо обговоривши всі питання, моменти, що цікавлять вас, ви не просто будете почувати себе більш підготовленими, це допоможе вчителю зрозуміти причину вашого бажання зустрітися з ним.
• Заплануйте проведення зустрічі на час, зручний для вчителя. Це дасть йому можливість спланувати й підготувати всю необхідну інформацію.
•  Складіть план. Запишіть усі ваші запитання й певні аспекти. Запитання варто ставити чітко, ясно, тоді вчитель зможе дати вам чітку відповідь.
• Будьте позитивно налаштовані під час розмови з учителем. Слідкуйте за своєю мовою, тоном, виразом обличчя й жестикуляцією – усе це відображає ваше ставлення до того, що відбувається. Ваше завдання – співпрацювати з учителем вашої дитини, щоб разом ви могли вирішити будь-які проблеми, що з'являються у вашого сина чи доньки.
• Підсумовуйте кожний обговорений пункт. Так ви зможете уникнути будь-яких непорозумінь і досягнете згоди.
• Переконайтеся, що ви правильно зрозуміли вчителя. Дуже часто вчителі використовують педагогічні терміни, яких батьки можуть не знати. Не бійтеся й попросіть пояснень. По закінченні бесіди переконайтеся, що вам зрозуміла вся отримана інформація.
• Не затягуйте розмову. Вона не повинна тривати більше сорока хвилин. Якщо цього часу недостатньо, домовтеся ще про одну зустріч. Це дасть вам можливість обміркувати всю отриману інформацію.

Ось деякі запитання, які ви можете поставити вчителю під час бесіди

Ставити запитання – кращий спосіб орієнтуватись у тому, що відбувається з дитиною у школі. Ніколи не бійтеся ставити запитання або просити про якусь додаткову інформацію – ви маєте повне право знати всі навчально-поведінкові аспекти вашої дитини.

Якщо ваша дитина ходить у підготовчий або перший клас, тоді ці запитання можуть бути цілком доречними:

·                     Чи знаходить моя дитина спільну мову з іншими дітьми?

·                     Чи бере моя дитина участь у групових заняттях?

·                     Як я можу допомогти дитині навчитися читати?

·                     Чи можете Ви розповісти мені про програму навчання читати?

    Якщо ваша дитина ходить у другий або третій клас, також можна поставити такі запитання:

·                     Чи є в моєї дитини проблеми з якимись конкретними завданнями? Якщо так, то які, і як ми можемо їй допомогти?

·                     Чи відчуває моя дитина якісь труднощі, які можуть їй перешкодити в подальшому навчанні?

Якщо ваша дитина ходить у четвертий клас або старше, ось приклади деяких важливих запитань для вчителя:

·                     Як моя дитина справляється з основними завданнями?

·                     Чи знаходить моя дитина спільну мову зі своїми однокласниками?

·                     З чим моя дитина справляється легко? Що викликає труднощі?

·                     Чи потребує моя дитина додаткових занять з якогось предмета?

·                     Чи завжди моя дитина виконує домашні завдання?

·                     Чи проходила моя дитина за останній рік контроль оволодіння знаннями, чи були перевірки рівня успішності, чи були які-небудь професійно-орієнтовані тести?

·                     Чи помітили ви якісь зміни в навчанні? За останній рік знання дитини покращились чи погіршились?

Якщо є якісь проблеми

Якщо дитину ображають однокласники або знизилась її успішність, дуже важливо її підтримати.

Порозмовляйте зі своєю дитиною. Попросіть пояснити проблему з її точки зору й обов'язково підтримуйте її протягом усього часу, доки буде вирішуватися це питання.

Домовтеся про зустріч з учителем та обговоріть з ним усі проблемні моменти. За необхідності ви можете привести із собою когось для підтримки.

Налаштуйтесь на оптимістичний лад. Завжди пам'ятайте, що у вас і у вчителя є головне завдання – допомогти дитині.

Пам'ятайте, що ви справжній знавець своєї дитини, ви знаєте її краще, ніж усі інші.

Ставте запитання. Не бійтеся ставити запитання та просити про додаткову інформацію. Ви маєте повне право знати всі аспекти, що стосуються освіти вашої дитини.

Завдання всього суспільства полягає в тому, щоб виростити здорову, турботливу й відповідальну дитину. У школі таке суспільство представлено батьками, учителями та усіма працівниками школи, які розуміють, що їхнє головне завдання – працювати разом, підтримувати й направляти розвиток вашого сина чи доньки. Підтримуйте свою дитину. Налагоджені стосунки між батьками та вчителями є запорукою її успіху у школі.
Так, бути батьками – непросте завдання, але немає нічого складного в тому, щоби попросити допомоги. Не бійтеся звертатись по допомогу!

Математика. Критерії оцінювання навчальних досягнень

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З МАТЕМАТИКИ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

До навчальних досягнень учнів з математики, які підлягають оцінюванню, належать:

• теоретичні знання, що стосуються математичних понять, тверджень, теорем, властивостей, ознак, методів та ідей математики;
•  знання, що стосуються способів діяльності, які можна подати у вигляді системи дій (правила, алгоритми);
•  здатність безпосередньо здійснювати уже відомі способи діяльності відповідно до засвоєних правил, алгоритмів (наприклад, виконувати певне тотожне перетворення виразу, розв'язувати рівняння певного виду, виконувати геометричні побудови, досліджувати функцію на монотонність, розв'язувати текстові задачі розглянутих типів тощо);
• здатність застосовувати набуті знання і вміння для розв'язання навчальних і практичних задач, коли шлях, спосіб такого розв'язання потрібно попередньо визначити (знайти) самому.
• Відповідно до ступеня оволодіння зазначеними знаннями і способами діяльності виокремлюються такі рівні навчальних досягнень школярів з математики:

Початковий рівень ‑ учень(учениця) називає математичний об'єкт (вираз, формули, геометричну фігуру, символ), але тільки в тому випадку, коли цей об'єкт (його зображення, опис, характеристика) запропоновано йому (їй) безпосередньо; за допомогою вчителя виконує елементарні завдання.

Середній рівень ‑ учень (учениця) повторює інформацію, операції, дії, засвоєні ним (нею) у процесі навчання, здатний (а) розв'язувати завдання за зразком.

Достатній рівень ‑ учень (учениця) самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, вміє виконувати математичні операції, загальні методи і послідовність (алгоритм) яких йому (їй) знайомі, але зміст та умови виконання змінені.

Високий рівень ‑ учень (учениця) здатний(а) самостійно орієнтуватися в нових для нього (неї) ситуаціях, складати план дій і виконувати його; пропонувати нові, невідомі йому (їй) раніше розв'язання, тобто його (її) діяльність має дослідницький характер.

Оцінювання якості математичної підготовки учнів з математики здійснюється в двох аспектах: рівень оволодіння теоретичними знаннями та якість практичних умінь і навичок, здатність застосовувати вивчений матеріал під час розв'язування задач і вправ.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень
I. Початковий	1	Учень (учениця) розпізнає один із кількох запропонованих математичних об'єктів (символів, виразів, геометричних фігур тощо), виділивши його серед інших; читає і записує числа, переписує даний математичний вираз, формулу; зображує найпростіші геометричні фігури (малює ескіз)
	2	Учень (учениця) виконує однокрокові дії з числами, найпростішими математичними виразами; впізнає окремі математичні об'єкти і пояснює свій вибір
	3	Учень (учениця) співставляє дані або словесно описані математичні об'єкти за їх суттєвими властивостями; за допомогою вчителя виконує елементарні завдання
II. Середній	4	Учень (учениця) відтворює означення математичних понять і формулювання тверджень; називає елементи математичних об'єктів; формулює деякі властивості математичних об'єктів; виконує за зразком завдання обов'язкового рівня
	5	Учень (учениця) ілюструє означення математичних понять, формулювань теорем і правил виконання математичних дій прикладами із пояснень вчителя або підручника; розв'язує завдання обов'язкового рівня за відомими алгоритмами з частковим поясненням
	6	Учень (учениця) ілюструє означення математичних понять, формулювань теорем і правил виконання математичних дій власними прикладами; самостійно розв'язує завдання обов'язкового рівня з достатнім поясненням; записує математичний вираз, формулу за словесним формулюванням і навпаки
III. Достатній	7	Учень (учениця) застосовує означення математичних понять та їх властивостей для розв'язання завдань у знайомих ситуаціях; знає залежності між елементами математичних об'єктів; самостійно виправляє вказані йому (їй) помилки; розв'язує завдання, передбачені програмою, без достатніх пояснень
	8	Учень (учениця) володіє визначеним програмою навчальним матеріалом; розв'язує завдання, передбачені програмою, з частковим поясненням; частково аргументує математичні міркування й розв'язування завдань
	9	Учень (учениця): вільно володіє визначеним програмою навчальним матеріалом; самостійно виконує завдання в знайомих ситуаціях з достатнім поясненням; виправляє допущені помилки; повністю аргументує обґрунтування математичних тверджень; розв'язує завдання з достатнім поясненням
IV. Високий	10	Знання, вміння й навички учня (учениці) повністю відповідають вимогам програми, зокрема: учень (учениця) усвідомлює нові для нього (неї) математичні факти, ідеї, вміє доводити передбачені програмою математичні твердження з достатнім обґрунтуванням; під керівництвом учителя знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх; розв'язує завдання з повним поясненням і обґрунтуванням
	11	Учень (учениця) вільно і правильно висловлює відповідні математичні міркування, переконливо аргументує їх; самостійно знаходить джерела інформації та працює з ними; використовує набуті знання і вміння в незнайомих для нього (неї) ситуаціях; знає, передбачені програмою, основні методи розв'язання завдання і вміє їх застосовувати з необхідним обґрунтуванням
	12	Учень (учениця) виявляє варіативність мислення і раціональність у виборі способу розв'язання математичної проблеми; вміє узагальнювати й систематизувати набуті знання; здатний(а) до розв'язування нестандартних задач і вправ

Поради батькам про те, як сприяти інтелектуальному й особистісному розвитку дитини

Як виростити високоінтелектуальну дитину

Якщо перед вами постає питання, як виростити розумну дитину, усе, що вам потрібно, це любов, час і материнська/батьківська відданість. Багато батьків уважають, що при цьому вони повинні бути ще й неодмінно розумними, але, як не дивно, ця якість не обов'язкова. Вашій дитині необхідна лише ваша увага.

У перші десять років життя малюк отримує найбільшу кількість знань, оскільки його мозок утворює трильйони нейронних зв'язків. Щоразу, коли ваша дитина пізнає щось нове, її мозок формує ще одне з'єднання. Усі вони в результаті допомагають їй більш ефективно вчитись і в інших галузях знань. Наприклад, уроки музики допомагають розвивати математичні навички. Отже, як же батьки можуть допомогти дитині повністю розкрити свій потенціал? Давайте з'ясуємо.

Як виростити високоінтелектуальну дитину

Ось кілька способів, які допомагають розвивати інтелект дитини з раннього віку:

1. Використовуйте правильну техніку ведення розмови

Ставте дитині відкриті запитання, на які не можна відповісти просто «так» або «ні»; це допоможе їй розмірковувати про те, що вона знає та що їй ще належить дізнатися. Установіть з дитиною зворотний зв'язок і дайте їй зрозуміти, що ви високо цінуєте її думку. Крім того, у розмові з дитиною намагайтесь не «сюсюкати», а використовувати звичайні, «дорослі» слова. Це допоможе їй збагатити словниковий запас і покращити розуміння усного мовлення. З першого разу дитина може не зрозуміти значення ваших слів, але після того, як ви скажете фразу кілька разів, вона обов'язково зрозуміє її та запам'ятає.

2. Читайте вашій дитині

Читання допомагає мозку дитини вибудовувати логічні зв'язки й аналізувати навколишній світ, а також дає велику кількість інформації про життя. Загальновідомо, що читання дитині з раннього віку розвиває її розумові здібності, сприяє кращому засвоєнню матеріалу в майбутньому. Експерти вважають, що читання є основою всіх знань. Крім того, ви можете систематично обмінюватись думками про прочитаний матеріал і мати можливість обговорювати певні складні або суперечливі моменти. Такі бесіди неодмінно принесуть користь розумовим здібностям дитини та її вмінню висловлювати свою думку.

3. Хваліть правильно

Надмірна похвала в ситуації, коли дитина робить щось правильно, примушує її бути про себе надто високої думки, у результаті вона стає дратівливою. Замість цього підтримуйте й підбадьорюйте дитину, навіть якщо вона приносить додому не найвищі оцінки. Кажіть, наприклад, «Ти впоралася із завданням майже правильно» або «У тебе майже вийшло». Слова підбадьорення, які при цьому не є дуже позитивними й занадто негативними, дуже корисні в довгостроковій перспективі.

4. Заохочуйте допитливість

Можливо, ви помітили, що коли ваша дитина була ясельного або дошкільного віку, вона хотіла знати абсолютно все про те, що її оточує. Але коли діти досягають шкільного віку, їхня допитливість, як правило, згасає. Намагайтеся заново розпалити її тими способами, які підходять для більш дорослого школяра. Водіть дитину в художні галереї, на концерти, у музеї й бібліотеки, де вона зможе відкрити для себе щось нове й цікаве.

5. Використовуйте будь-яку можливість, щоб навчати свою дитину

Коли ви приходите з роботи, розповідайте дитині про те, чим ви займались. Крім того, ви можете брати її з собою в магазин і вчити її того, як треба порівнювати ціни. Ви навіть можете дати три-чотирирічному малюку завдання вибрати яблука або апельсини. Вимовте назви фруктів і попросіть малюка знайти їх. Є безліч можливостей розповісти дитині про навколишній світ у повсякденному житті, постарайтесь не змарнувати їх!

Що варто робити й чого треба уникати батькам при вихованні розумної дитини

Усупереч поширеному переконанню, виховання розумних дітей не вимагає надмірної опіки над ними. Ось кілька фактів, які ви повинні знати, виховуючи вашого маленького генія.

1. Що варто робити:

•    Давайте дитині можливість думати. Коли їй треба виконати завдання, нехай вона продумає рішення самостійно. Якщо ви відповідаєте на всі запитання й виконуєте всі завдання замість неї, дитина нічого не навчиться.
•     Не відповідайте на її запитання відразу. Ця порада може здатися жорстокою, але це не так. Коли ваша дитина ставить вам запитання, попросіть її пошукати відповідь самостійно. З раннього віку вчіть свого маленького мислителя користуватися джерелами знань, такими як енциклопедії, інформаційно-пошукові системи й бібліотеки. Іноді, щоби бути розумним, не треба знати відповідь, треба знати, як і де її знайти.
•   Підтримуйте спільні заняття дитини з однолітками. Робота в конкурентному середовищі, наприклад, участь у проектах ораторського мистецтва, малювання або математики допомагає дітям навчитися співпрацювати з іншими дітьми. Спільні заняття також сприяють розвитку в дитини адекватної самооцінки.
•      Проявляйте творчий підхід. Коли ви щось показуєте дитині, робіть це творчо й весело! Робіть самі та вчіть малюка робити щось своїми руками. Найчастіше тривимірна модель несе більше змісту, ніж малюнок на папері.
•     Підтримуйте зв'язок з дитиною. Під час вечері цікавтесь, як пройшов її день. Важливо, щоб дитина розповідала вам про свої почуття та про те, чим вона займається в дитячому садку або школі. Нехай вона не з чуток знає про те, що ви завжди готові прийти їй на допомогу; намагайтесь підтримувати з нею тісний зв'язок.
•    З раннього віку розповідайте малюку про свої очікування від нього. Сядьте разом з ним і встановіть деякі цілі, а для допомоги в цьому процесі поставте йому запитання «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?». Обговорюйте його плани в навчанні та свої очікування. Не тисніть на нього – більше слухайте.
•   Радійте успіхам дитини. Ви можете просувати дитину в одному напрямку, а вона буде домагатись успіхів у чомусь зовсім іншому; у будь-якому випадку, радійте її успіхам. Нехай вона знає, що ви пишаєтесь нею незалежно від того, у чому вона досягла успіху.
•    Намагайтесь мислити нестандартно. Учіть дитину розглядати завдання під різними кутами. Це допоможе їй проявляти творчий, інноваційний та прогресивний підхід, необхідний для досягнення успіху в сучасному суспільстві.
•   Проблеми приносять позитивний досвід. Навчайте свою дитину вирішувати проблеми, які виникають на її шляху. Попросіть малюка скласти список його проблем, завдань і використовуйте його як основу для майбутніх творчих звершень.

2. Чого треба уникати:

•    Не перетворюйте повсякденне життя дитини на нудну буденність. Не тисніть на неї й не обмежуйте занадто суворо. Обдаровані діти потребують більш розслабленої атмосфери, заснованої на розумінні їхніх інтересів. Вони також люблять переходити від одного цікавого заняття до іншого за власним бажанням і тоді, коли їм хочеться.
•       Уникайте ярликів, таких як «обдарований» або «геніальний». Ярлики лише віддаляють дитину від інших дітей і можуть стати приводом для глузування або знущань. Крім того, діти не хочуть розчаровувати батьків й у прагненні відповідати визначенню «обдарований» можуть відчувати надмірний стрес. Ставтесь до своєї дитини так само, як до будь-якої іншої.
•    Не підштовхуйте дітей до спілкування. Обдарованим дітям буває складно вписатись у своє оточення. Так відбувається тому, що вони знаходяться на різних рівнях розвитку зі своїми однолітками. В обдарованих дітей, як правило, тільки один або двоє друзів, і це абсолютно нормально, якщо їм комфортно в такій ситуації.
•      Намагайтесь не стримувати дітей. Яким би не був темп їхнього розвитку, не стримуйте дітей занадто. Якщо дитина стомлює вас і своїх учителів і їй нудно у другому класі, розгляньте можливість про її переведення в наступний клас. Спонукайте дитину рухатись уперед у своєму власному темпі.

______________________________________________________________________________________________________________